Дитинство і юність у Коростишеві
Новітня історія українських спецслужб міцно пов’язана з ім’ям Василя Малюка, який народився 28 січня 1983 року в невеликому місті Коростишів на Житомирщині. У родині, далекій від силових структур, але з виразним потягом до дисципліни та самоорганізації, формувалися його перші життєві принципи. Батьки багато працювали на місцевому виробництві, тож хлопець рано навчився цінувати відповідальність і самостійно приймати рішення. Шкільні роки минули у звичайній загальноосвітній школі, де майбутній голова СБУ вирізнявся не лише успіхами в навчанні, а й неабиякою фізичною витривалістю. Замість типових підліткових захоплень він обрав спортивну боротьбу – самбо та дзюдо, що згодом переросло у високий рівень майстерності.
Постійні тренування, участь у обласних і всеукраїнських змаганнях загартували характер та привчили до системної роботи на межі можливостей. Саме у залі для боротьби сформувалася та внутрішня зібраність, яка пізніше допомагала в оперативних заходах. Крім фізичних навантажень, юнак багато читав літературу з історії правоохоронних органів і розвідки, що свідчило про ранній інтерес до справи захисту держави. Атестат про середню освіту він отримав у 2000 році, і тоді ж зробив цілком усвідомлений вибір – вступити до Національної академії Служби безпеки України. Рідне місто назавжди лишилося точкою відліку, хоча подальше життя пов’язало його з Києвом та найвіддаленішими куточками країни.
Окремо варто наголосити, що вже в шкільні роки Василь виявляв лідерські якості – охоче організовував спортивні заходи, вмів згуртувати навколо себе однолітків. У неформальному спілкуванні коростишівці згадують його як врівноваженого, впертого і надзвичайно чесного хлопця. Цей набір рис виявився безцінним у професії, де потрібна миттєва оцінка обстановки і готовність діяти жорстко, але без зайвої емоційності. Так народжувався характер людини, котра за два десятиліття пройде шлях від рядового оперуповноваженого до керівника всієї вітчизняної спецслужби у найдраматичніший період новітньої історії.
Василь Малюк має спортивне звання майстра спорту з самбо та дзюдо, що підтверджує його фізичну витривалість, яка неодноразово ставала в пригоді під час участі в оперативних заходах та затриманнях особливо небезпечних злочинців.
Від курсанта до оперативника
Зарахування до Національної академії СБУ в 2000 році відкрило Василю Малюку двері у світ, де теоретична підготовка поєднувалася з безперервним розвитком практичних навичок. Навчальний процес охоплював правознавство, оперативно-розшукову діяльність, іноземні мови та фізичне виховання на рівні професійного спорту. Випуск 2005 року він завершив із дипломом спеціаліста та направленням до одного з найбільш закритих і вимогливих підрозділів – контррозвідки. Початкові посади оперуповноваженого дали змогу на практиці збагнути, як вибудовується захист держави від агентурних мереж, диверсійних груп і спроб ворожого впливу.
Упродовж перших років служби він освоїв тонкощі документування злочинів, вербування агентів і планування оперативних комбінацій. Робота в контррозвідці вимагала нешаблонного мислення, уміння читати поведінку людей і прораховувати ходи супротивника на кілька кроків уперед. Саме там кристалізувалося його професійне кредо: жоден сигнал про загрозу не повинен залишатися без ретельної перевірки. Паралельно він продовжував удосконалювати фізичну форму, тренуючись разом із бійцями спецпідрозділів, що невдовзі стало вирішальним для наступного кар’єрного стрибка.
Керівництво швидко помітило наполегливого офіцера, який не відсиджувався в кабінетах, а постійно виїжджав на завдання. У 2008 році Малюка перевели до легендарного Центру спеціальних операцій “А”, відомого як “Альфа”. Це призначення означало перехід від суто аналітичної роботи до силових затримань, звільнення заручників і знешкодження озброєних злочинців. Період із 2008 до 2014 року став справжньою кузнею бойового досвіду, який згодом ліг в основу рішучих управлінських кроків уже в ранзі керівника всієї Служби безпеки.
Бойове крило спецслужби
Служба в “Альфі” вимагала миттєвої реакції, холоднокровності й готовності працювати у складі штурмових груп у будь-який час доби. Офіцер брав участь у десятках заходів із припинення діяльності диверсійно-розвідувальних груп, затримання озброєних бандитів та ліквідації каналів незаконного обігу зброї. У кожній операції цінувалася здатність не лише фізично знешкоджувати супротивника, а й проводити швидкий аналіз обстановки, щоб уникнути жертв серед цивільного населення і колег. За спогадами побратимів, Малюк ніколи не віддавав наказів, яких не ладен був виконати сам, і часто особисто йшов у першій лінії штурму.
Антитерористична операція на сході України, що розпочалася у 2014 році, стала перевіркою на міцність для всієї системи безпеки. Василь Малюк виконував завдання в найгарячіших точках – від Маріуполя до Луганщини. Його залучали до планування і реалізації заходів із нейтралізації ворожих диверсійних груп, які діяли в тилу українських сил. Крім безпосередніх зіткнень, доводилося налагоджувати оперативний обмін інформацією з військовими підрозділами та волонтерськими організаціями, що вимагало неабияких дипломатичних здібностей. Цей досвід навчив його надзвичайно гнучко поєднувати агентурну роботу з відкритим збройним протистоянням.
Після повернення з зони бойових дій він фактично став одним із головних носіїв унікальних знань про гібридну війну. У 2018 році йому доручили керівництво напрямом боротьби з корупцією в Головному управлінні СБУ, що свідчило про довіру до його аналітичних та організаційних здібностей. Перехід від спецназу до кабінетної роботи виявився виваженим: навички силового реагування він доповнив глибоким розумінням механізмів незаконного збагачення та протидії йому. І це стало передвісником нової хвилі реформ у Службі безпеки.
Наведемо ключові виклики, з якими довелося зіткнутися особовому складу Центру “А” в період активної фази АТО:
- протидія професійно підготовленим диверсійно-розвідувальним групам, що діяли під прикриттям мирного населення;
- запобігання терористичним актам на об’єктах критичної інфраструктури;
- звільнення заручників та пошук зниклих безвісти в умовах активних бойових дій;
- виявлення й знешкодження схронів зі зброєю та вибухівкою;
- оперативне супроводження контррозвідувальних заходів уздовж лінії розмежування;
- організація безпеки стратегічних транспортних вузлів та військових шпиталів.
Боротьба з корупцією та перші серйозні призначення
У 2019 році Василя Малюка призначили першим заступником голови СБУ – начальником Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Цей блок роботи він розпочав із тотального аудиту наявних справ, значна частина яких роками лежала без руху. Перший же тиждень на посаді показав, що новий керівник не збирається імітувати діяльність: було ініційовано службові розслідування стосовно низки високопосадовців, які викликали обґрунтовану підозру в недоброчесності. За кілька місяців управління перетворилося на справжній конвеєр із викриття схем розкрадання бюджетних коштів, контрабанди та незаконного привласнення державного майна.
Саме під його безпосереднім керівництвом служба долучилася до документування злочинної діяльності, пов’язаної з ексрегіоналами та особами, які фінансували збройну агресію. Резонансним стало викриття мережі підконтрольних структур, через які виводилися колосальні активи за межі України. Офіцер особисто брав участь у плануванні заходів проти фігурантів, що мали високий суспільний статус і намагалися тиснути на слідство адміністративним ресурсом. Такий підхід повернув у державний бюджет мільярди гривень і суттєво звузив простір для корупційних маневрів усередині самої системи безпеки.
Паралельно тривала непублічна робота з очищення кадрового складу. Малюк неодноразово повторював, що працівник, який сам порушує закон, не має морального права захищати державу. Звільнення та кримінальні провадження щодо співробітників, які співпрацювали з ворогом або використовували службове становище для збагачення, стали системними. Ця позиція заклала фундамент для подальшої внутрішньої перебудови Служби безпеки, яка набула прискорення після початку повномасштабного вторгнення.
Хронологія боротьби з корупційною складовою всередині СБУ
| Рік | Захід | Результат |
|---|---|---|
| 2019 | Аудит корупційних справ та кадрове оновлення | Запуск проваджень за фактами хабарництва, звільнення скомпрометованих офіцерів |
| 2020 | Спільні операції з НАБУ та САП | Викриття масштабних схем у сфері оборонних закупівель |
| 2021 | Розслідування фінансування бойовиків | Арешт активів і блокування каналів тіньового обігу коштів |
| 2022 | Створення антикорупційного штабу в умовах війни | Запобігання розкраданням гуманітарної допомоги на суму понад 1,5 млрд грн |
Випробування війною
Липень 2022 року кардинально змінив траєкторію всієї Служби безпеки: після усунення Івана Баканова обов’язки голови поклали на Василя Малюка, а в лютому 2023-го його затвердили на цій посаді офіційно. Це сталося в розпал повномасштабного вторгнення, коли спецслужба діяла цілодобово, знешкоджуючи ворожу агентуру, диверсійні мережі та займаючись контррозвідувальним захистом. В умовах ракетних обстрілів і активних бойових дій новий очільник зосередився на трьох напрямах: миттєве реагування на загрози, документування воєнних злочинів і забезпечення безпеки тилу. Жодного дня на розкачку не було.
Одним із перших рішень стало посилення спецпідрозділів, які полювали на корегувальників вогню та інформаторів ворога. Тисячі затриманих у перші місяці війни показали, що ставка на швидкість і нетерпимість до зрадництва дає відчутний результат. Постійна координація з військовими адміністраціями та Територіальною обороною дозволила створити густу мережу контролю, коли будь-яка підозріла активність потрапляла в поле зору оперативників протягом лічених годин. Це змінило саму філософію роботи СБУ: із переважно режимно-охоронної організації вона стала сервісом швидкого силового й аналітичного супроводу для всієї оборони.
Важливою віхою став особистий контроль Малюка над справами, пов’язаними з державною зрадою. Резонансне затримання Віктора Медведчука та низки інших фігурантів, які роками вважалися дотичними до кремлівських структур, засвідчило, що політичні вподобання більше не слугують індульгенцією. Спецслужба почала працювати на випередження, розкриваючи агентурні осередки ще до того, як диверсанти встигали завдати шкоди. При цьому паралельно нарощувалася міжнародна співпраця з розвідувальними органами країн-партнерів, що подарувало українським фахівцям доступ до технологій та інформації, які раніше були закритими.
Такий досвід сформував перелік пріоритетів, що їх поставив перед собою керівник:
- мобільні групи для нейтралізації ДРГ у прифронтових областях;
- посилення кіберзахисту критичної інфраструктури;
- документування воєнних злочинів за міжнародними стандартами;
- єдина база даних диверсантів та інформаторів для швидкого обміну між регіонами;
- підготовка співробітників за методиками НАТО;
- викорінення будь-яких проявів співпраці з ворогом всередині системи;
- гнучке реагування на загрози на всіх ділянках кордону;
- підтримка слідчої роботи, що готує доказову базу для міжнародних трибуналів.
Новий стиль роботи СБУ
Малюк приніс у керівництво манеру, яку часто описують як поєднання офіцерської прямоти і практичної жорсткості. Він відмовився від закритих нарад із паперовими доповідями, замінивши їх на короткі оперативні зібрання з чіткими завданнями. Бюрократичні шари, які роками гальмували ухвалення рішень, різко скоротили, а головним критерієм оцінювання стало досягнення вимірюваного результату, а не обсяг звітності. У спецслужбі з’явилася система відкритих аналітичних добірок для командирів на передовій, що зробило обмін даними швидшим і зрозумілішим.
Цифровізація торкнулася не лише технічного оснащення, а й внутрішніх процедур. Електронний документообіг, захищені канали зв’язку та хмарні середовища для аналітики дозволили скоротити час реагування на сигнали загроз від днів до годин. Значно більше уваги приділили ретельному добору кадрів: нові фахівці проходили не тільки перевірку на поліграфі, а й психологічне тестування, змодельоване під стрес-фактори бойових умов. Це допомогло швидко закрити кадрові прогалини, що виникли через звільнення осіб, які не пройшли переатестацію.
Міжнародні партнери відзначили суттєве зростання довіри до обміну розвідувальною інформацією. Співпраця з аналітичними центрами країн НАТО та інтеграція української системи в європейський безпековий простір стали одним із пріоритетів. Уперше за багато років Служба безпеки почала публічно звітувати про ключові результати, не розкриваючи оперативних таємниць, але показуючи суспільству реальні масштаби виконаної роботи. Такий підхід зміцнив репутацію відомства і став додатковим запобіжником проти внутрішніх зловживань.
Підсумовуючи, трансформація Служби безпеки України під керівництвом Василя Малюка відбувалася не за шаблонними лекалами, а диктувалася жорстокою реальністю війни. Замість інертного бюрократичного апарату постала мобільна й наступальна структура, здатна миттєво реагувати на гібридні загрози, швидко навчатися на власних помилках і діяти на випередження. Шлях від коростишівського хлопця, який у поті чола займався боротьбою, до очільника відомства, котре стоїть на варті національної безпеки в найважчі часи, переконливо засвідчує вирішальну роль внутрішньої дисципліни, фахової наполегливості та безкомпромісної відданості справі. Кожен прожитий рік його біографії доводить, що саме такий сплав особистих якостей здатен перетворити державну інституцію на дієвий механізм захисту.