Кар’єрна траєкторія, яка починається з місцевого самоврядування й сягає урядових кабінетів, завжди викликає особливий інтерес. Саме такий шлях пройшов Віталій Станіславович Коваль – людина, для якої Рівне стало стартовим майданчиком, а Київ – простором для реалізації державних рішень у земельній сфері. За порівняно короткий час він зумів подолати дистанцію від депутата міської ради до керівника ключової центральної служби, зберігаючи при цьому впізнаваний стиль відкритого управління. Аналіз його біографії дає змогу побачити, як регіональний досвід трансформується в загальнонаціональні ініціативи.
Народження та освіта фундамент з Рівного
Віталій Коваль народився 24 серпня 1975 року в місті Рівне. Усе його дитинство та юність пройшли в обласному центрі, що згодом міцно прив’язало посадовця до проблем і потреб регіону. Базову вищу освіту він здобув у Національному університеті водного господарства та природокористування, обравши спеціальність “менеджмент організацій”. Цей вибір не був випадковим: університет готував фахівців, здатних управляти складними господарськими комплексами, що у 1990‑х роках було вкрай затребуваним. Пізніше Коваль продовжив навчання в Київському національному економічному університеті, де опанував тонкощі економічного аналізу та стратегічного планування. Обидва дипломи сформували потужну аналітичну базу, яка знадобилася йому і в бізнесі, і в державному управлінні. Викладачі згадують його як студента, що вмів ставити незручні запитання й не задовольнявся шаблонними відповідями. Дослідницький підхід і звичка перевіряти інформацію на первинних джерелах стали тими рисами, які згодом вирізняли його серед колег‑чиновників.
Перші кроки в бізнесі та прихід у політику
Період з 2002 по 2010 рік позначений активною підприємницькою діяльністю. Коваль обіймав керівні посади в кількох комерційних структурах, зокрема у сфері логістики та надання послуг. Досвід управління приватними компаніями навчив його швидко ухвалювати рішення в умовах обмежених ресурсів і персонально відповідати за результат. Водночас у нього сформувалося стійке переконання, що бізнес не може ефективно розвиватися там, де державні інституції працюють непрозоро. Це й стало поштовхом для переходу в публічну політику. У 2010 році він уперше балотувався до Рівненської міської ради й здобув депутатський мандат. Місцеві виборці оцінили його відверту манеру спілкування, а також конкретні обіцянки, які він підкріплював власним досвідом господарювання. Саме тоді зародилася його репутація “людини справи”, яка не боїться братися за комунальні проблеми, що роками не вирішувалися.
Муніципальний досвід депутатство та виконавча влада міста
Ставши депутатом, Коваль одразу зосередився на земельних питаннях, бюджетній прозорості та спрощенні адміністративних послуг. У 2014 році його обрали секретарем Рівненської міської ради – ця позиція дала змогу глибше зануритися в механізми місцевого самоврядування. Через рік він перейшов на посаду заступника міського голови, де курував економічний блок. Під його безпосереднім контролем опинилися такі напрями:
- оцифрування реєстрів комунального майна та створення відкритого реєстру земельних ділянок;
- запровадження системи електронних закупівель для всіх комунальних підприємств міста;
- перегляд договорів оренди комунальних приміщень із метою збільшення надходжень до бюджету;
- ініціювання програми співфінансування ремонтів багатоквартирних будинків;
- запуск пілотних проектів з енергомодернізації шкіл і дитячих садків;
- координація співпраці з міжнародними донорами для залучення грантів на інфраструктуру.
Кожен із цих пунктів вимагав постійних переговорів із депутатським корпусом і громадськістю, що сформувало в Коваля навички політичного компромісу. Його часто бачили на зустрічах із мешканцями дворів, де обговорювалися не абстрактні стратегії, а конкретні дати заміни ліфтів чи вартість вивезення сміття. Такий підхід створив йому стійкий позитивний імідж серед рівнян.
На посаді голови Рівненської обласної адміністрації
Указом Президента України від 9 вересня 2019 року Віталія Коваля було призначено головою Рівненської обласної державної адміністрації. Призначення відбулося на хвилі великих кадрових змін у регіонах, коли центральна влада шукала керівників, здатних поєднувати місцевий авторитет із готовністю виконувати загальнодержавні програми. На новій посаді Коваль зіштовхнувся з необхідністю завершити процес децентралізації – на Рівненщині ще залишалися райони, де не було створено спроможних територіальних громад. Паралельно гостро стояло питання ремонту доріг місцевого значення, більшість із яких не бачили капітального оновлення десятиліттями. За участі ОДА було затверджено перелік об’єктів програми “Велике будівництво”, до якого потрапили не лише основні магістралі, а й під’їзди до сільських населених пунктів. Крім інфраструктури, голова ОДА активно займався медичною реформою, домагаючись своєчасного фінансування опорних лікарень. Його робочий графік у цей період був надзвичайно насиченим: поєднання стратегічних нарад у Києві з регулярними виїздами в райони створювало постійний тиск, однак давало змогу тримати руку на пульсі реальних проблем області.
У розпал пандемії COVID-19 Віталій Коваль особисто відвідав понад 30 лікарень області, аби на місці вирішити питання забезпечення засобами захисту та кисневими концентраторами. Саме цей досвід, за словами колег, сформував його підхід до антикризового менеджменту.
Керівництво Держгеокадастром центральний апарат
У листопаді 2020 року Кабінет Міністрів призначив Коваля головою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Перехід із регіональної влади на загальнодержавний рівень став логічним продовженням його попередньої роботи: він уже розумів, як функціонує земельне законодавство на місцях, і міг запропонувати зміни, що враховують реалії громад. Першочерговим завданням стало пришвидшення передачі земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів у комунальну власність об’єднаних територіальних громад. Для цього довелося перебудувати внутрішні процеси відомства, яке традиційно асоціювалося з неповороткою бюрократією. Коваль ініціював аудит державних земельних масивів, що дозволило виявити тисячі гектарів необлікованих ділянок. Також було суттєво оновлено публічну кадастрову карту, розширено набори відкритих даних і впроваджено інструменти автоматизованого моніторингу земельних торгів. В апараті Держгеокадастру неодноразово наголошували, що керівник вимагає від підлеглих швидкої реакції на звернення громадян – термін розгляду стандартних заяв було скорочено вдвічі порівняно з попереднім періодом. Співробітники територіальних органів відзначали, що новий стиль управління змусив їх частіше виїжджати на місця, а не обмежуватися кабінетною роботою. Завдяки цьому поступово знижувалася кількість скарг на дії кадастрових реєстраторів, а довіра до служби почала потроху зростати.
Порівняльна характеристика управлінських періодів Віталія Коваля
| Період | Посада | Основні виклики | Ключові результати |
|---|---|---|---|
| 2019–2020 | Голова Рівненської ОДА | Децентралізація, дорожня інфраструктура, медична реформа | Запуск програми “Велике будівництво” в області; створення 64 об’єднаних територіальних громад |
| 2020–дотепер | Голова Держгеокадастру | Цифровізація земельних відносин, передача земель громадам, протидія корупції | Оцифрування 10 млн ділянок; запровадження моніторингу земельних аукціонів |
Управлінські принципи та комунікація з громадами
Стиль роботи Коваля вирізняється кількома сталими ознаками, які можна простежити ще з муніципального періоду. По‑перше, він уникає монополізації інформації й наполягає на максимальній доступності даних для громадськості. Такий підхід проявлявся у запровадженні щотижневих звітів у соціальних мережах, де посадовець розповідав про ухвалені рішення зрозумілою мовою. По‑друге, у своїй кадровій політиці він надає перевагу фахівцям із досвідом реального сектору, а не лише державної служби. Кажуть, що саме тому в його командах постійно з’являються люди, які раніше працювали в логістиці, будівництві чи ІТ. По‑третє, Коваль практикує регулярні особисті прийоми громадян у різних форматах – від класичних зустрічей у кабінеті до виїзних консультацій просто неба. Така відкритість не завжди зручна для апарату, але суттєво зменшує дистанцію між чиновником і мешканцями. Показово, що після переходу в Київ він зберіг звичку вести прямий діалог із головами громад, використовуючи для цього наради онлайн. Усе це формує образ управлінця, для якого бюрократична процедура є інструментом, а не самоціллю.
Віталій Коваль пройшов шлях, який демонструє, як локальне розуміння проблем і вміння домовлятися на місцевому рівні можуть перетворитися на системні зміни державного масштабу. Його біографія не вкладається в стандартну схему “кабінетного чиновника”, радше нагадує поступове нарощування компетенцій: від управління приватними фірмами до комунального господарства, потім до обласної виконавчої влади і, нарешті, до центрального відомства, яке формує земельну політику країни. У кожному з цих етапів простежується тяглість пріоритетів – цифровізація, прозорість, особиста відповідальність. Незалежно від того, які посади він обійматиме далі, цей фундамент уже визначив його професійне обличчя.