Скарлатина у дорослих – симптоми, лікування та профілактика

Скарлатина традиційно вважається дитячою хворобою, проте дорослі також можуть захворіти на цю інфекцію. Хоча випадки скарлатини в дорослих трапляються рідше, вони часто протікають важче і супроводжуються серйознішими ускладненнями. Збудником захворювання є стрептокок групи А, який виділяє токсини, що викликають характерні прояви хвороби. Дорослі, які не стикалися зі скарлатиною в дитинстві або мають ослаблений імунітет, потрапляють у зону ризику. Важливо розуміти, що скарлатина у дорослих потребує негайного лікування, оскільки несвоєчасна терапія може призвести до ураження нирок, серця та суглобів.

Перші ознаки скарлатини у дорослих часто нагадують звичайну ангіну – біль у горлі, висока температура, загальна слабкість. Однак через 1-2 дні з’являється характерний дрібний висип на шкірі, який починається з обличчя та шиї і поступово поширюється на тулуб та кінцівки. Висип має яскраво-рожевий або червоний колір і на дотик нагадує наждачний папір. Особливо щільно висип розташовується в природних складках шкіри – пахвових западинах, ліктьових згинах, паху. На обличчі висип зазвичай обходить носогубний трикутник, що робить його блідим на тлі почервонілих щік – це один з діагностичних симптомів скарлатини.

Лікування скарлатини у дорослих обов’язково включає антибактеріальну терапію. Препаратами вибору є пеніциліни, зокрема амоксицилін або феноксиметилпеніцилін. При алергії на пеніциліни призначають макроліди або цефалоспорини. Тривалість антибіотикотерапії зазвичай становить 10 днів, навіть якщо симптоми зникають раніше. Це необхідно для повного знищення збудника та запобігання ускладненням. Крім антибіотиків, застосовують симптоматичне лікування – жарознижувальні препарати, полоскання горла антисептичними розчинами, рясне пиття. Важливо дотримуватися постільного режиму протягом усього гострого періоду захворювання.

Як відрізнити скарлатину від інших захворювань

Скарлатину часто плутають з іншими захворюваннями, що супроводжуються висипом та болем у горлі. Найпоширеніші помилки виникають при діагностиці ангіни, краснухи, алергічних реакцій та кору. Ключова відмінність скарлатини полягає в поєднанні трьох основних симптомів – ангіни, висипу та інтоксикації. При звичайній ангіні висип відсутній, а при краснусі висип має інший характер – він крупніший, блідіший і не супроводжується таким вираженим запаленням горла.

Для скарлатини характерний специфічний вигляд язика – на 2-3 день хвороби він стає яскраво-малиновим з вираженими сосочками, що нагадує поверхню полуниці. Цей симптом називають “малиновим язиком” і він є одним з патогномонічних ознак скарлатини. Крім того, при скарлатині часто спостерігається лущення шкіри на долонях та підошвах, яке починається через 1-2 тижні після зникнення висипу. Це лущення великопластинчасте і може тривати кілька тижнів.

Діагностика скарлатини у дорослих ускладнюється тим, що захворювання може протікати в атиповій формі. Виділяють кілька варіантів атипової скарлатини:

• стерта форма – слабко виражений висип, незначна інтоксикація;
• екстрабукальна форма – висип з’являється в місці проникнення інфекції (наприклад, при рановій скарлатині);
• токсико-септична форма – важкий перебіг з вираженою інтоксикацією та розвитком септичних ускладнень;
• гіпертоксична форма – блискавичний перебіг з розвитком інфекційно-токсичного шоку.

Для підтвердження діагнозу проводять бактеріологічне дослідження мазка з ротоглотки на наявність стрептокока групи А. Також може бути призначений експрес-тест на стрептококовий антиген. У складних випадках проводять серологічне дослідження крові для виявлення антитіл до стрептолізину О та інших стрептококових антигенів.

Які ускладнення може викликати скарлатина

Скарлатина небезпечна насамперед своїми ускладненнями, які можуть розвинутися як у гострому періоді захворювання, так і через кілька тижнів після одужання. У дорослих ризик ускладнень вищий, ніж у дітей, що пов’язано з особливостями імунної відповіді та наявністю супутніх захворювань. Найбільш небезпечними є ранні ускладнення, які розвиваються в перші дні хвороби і пов’язані з поширенням інфекції на сусідні органи.

До ранніх ускладнень скарлатини належать:

• гнійний отит – запалення середнього вуха, яке може призвести до зниження слуху;
• синусит – запалення приносових пазух, що супроводжується головним болем та закладеністю носа;
• лімфаденіт – запалення лімфатичних вузлів, найчастіше шийних;
• паратонзилярний абсцес – гнійне запалення тканин навколо мигдаликів;
• флегмона шиї – розлите гнійне запалення підшкірної клітковини шиї;
• сепсис – генералізована інфекція з проникненням збудника в кров.

Пізні ускладнення скарлатини розвиваються через 2-3 тижні після початку захворювання і пов’язані з імунопатологічними реакціями. Найбільш небезпечними з них є ревматизм та гломерулонефрит. Ревматизм – це системне захворювання сполучної тканини, яке вражає серце, суглоби та нервову систему. Гломерулонефрит – це запалення ниркових клубочків, яке може призвести до розвитку ниркової недостатності. Ці ускладнення потребують тривалого лікування та можуть призвести до інвалідизації пацієнта.

Для профілактики ускладнень важливо своєчасно розпочати антибактеріальну терапію та дотримуватися всіх рекомендацій лікаря. Після перенесеної скарлатини рекомендується спостереження у терапевта протягом 1-2 місяців з проведенням контрольних аналізів крові та сечі, а також ЕКГ для своєчасного виявлення можливих ускладнень.

Як правильно лікувати скарлатину у дорослих

Лікування скарлатини у дорослих має бути комплексним і включати як етіотропну терапію, спрямовану на знищення збудника, так і симптоматичне лікування, спрямоване на полегшення стану пацієнта. Основою лікування є антибактеріальна терапія, оскільки саме антибіотики дозволяють швидко знищити стрептокок і запобігти розвитку ускладнень. Препаратами вибору є пеніциліни, які призначають на 10 днів. При алергії на пеніциліни використовують макроліди або цефалоспорини.

Дозування антибіотиків підбирається індивідуально залежно від віку, маси тіла та тяжкості захворювання. Наприклад, амоксицилін призначають у дозі 500 мг 3 рази на день або 1000 мг 2 рази на день. При важкому перебігу захворювання антибіотики можуть вводитися внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Важливо пройти повний курс антибіотикотерапії, навіть якщо симптоми захворювання зникли раніше, оскільки передчасне припинення лікування може призвести до рецидиву захворювання та розвитку ускладнень.

Крім антибіотиків, у лікуванні скарлатини застосовують:

• жарознижувальні препарати – парацетамол або ібупрофен для зниження температури та зменшення болю;
• антигістамінні препарати – для зменшення свербежу та набряку;
• полоскання горла антисептичними розчинами – фурациліном, хлоргексидином або відварами трав;
• рясне пиття – для виведення токсинів з організму та запобігання зневодненню;
• вітамінні комплекси – для зміцнення імунітету та прискорення одужання.

Важливе значення має дієта при скарлатині. У гострому періоді захворювання рекомендується вживати рідку або напіврідку їжу, щоб не травмувати запалені мигдалики. Краще віддавати перевагу бульйонам, кашам, пюре, кисломолочним продуктам. Слід уникати гострої, солоної, кислої та твердої їжі, яка може подразнювати слизову оболонку горла. Після нормалізації температури та зменшення запалення в горлі можна поступово повертатися до звичайного раціону.

Порівняльна таблиця антибіотиків, які застосовуються для лікування скарлатини у дорослих:

Коли потрібна госпіталізація при скарлатині

У більшості випадків скарлатину у дорослих лікують амбулаторно, проте існують ситуації, коли необхідна госпіталізація. Показаннями до стаціонарного лікування є важкий перебіг захворювання, розвиток ускладнень або наявність супутніх захворювань, які можуть погіршити прогноз. Госпіталізація також показана пацієнтам з ослабленим імунітетом, вагітним жінкам та людям похилого віку.

Основні показання до госпіталізації при скарлатині:

• висока температура (вище 39°C), яка не знижується жарознижувальними препаратами;
• виражена інтоксикація – нудота, блювання, головний біль, сплутаність свідомості;
• розвиток ускладнень – паратонзилярний абсцес, флегмона шиї, отит, синусит;
• підозра на сепсис або інфекційно-токсичний шок;
• наявність супутніх захворювань – цукровий діабет, хронічні захворювання серця або нирок;
• неможливість прийому антибіотиків перорально – наприклад, при блюванні;
• відсутність ефекту від амбулаторного лікування протягом 48 годин.

У стаціонарі пацієнтам з важкою формою скарлатини проводять інфузійну терапію для детоксикації організму, призначають антибіотики внутрішньовенно або внутрішньом’язово, а також проводять симптоматичне лікування. При розвитку гнійних ускладнень може знадобитися хірургічне втручання – розтин абсцесу або флегмони. У випадку розвитку інфекційно-токсичного шоку проводять реанімаційні заходи.

Тривалість госпіталізації залежить від тяжкості захворювання та наявності ускладнень. У середньому пацієнти перебувають у стаціонарі 7-14 днів. Після виписки рекомендується продовжити спостереження у дільничного терапевта та дотримуватися щадного режиму протягом 2-3 тижнів.

Як захиститися від скарлатини та запобігти зараженню

Профілактика скарлатини у дорослих включає комплекс заходів, спрямованих на запобігання зараженню та зміцнення імунітету. Оскільки скарлатина передається повітряно-крапельним шляхом, основним методом профілактики є уникнення контакту з хворими людьми. Особливо обережними слід бути в період епідемій, які зазвичай припадають на осінньо-зимовий період.

Основні заходи профілактики скарлатини:

• регулярне миття рук з милом, особливо після відвідування громадських місць;
• уникання скупчень людей у період епідемій респіраторних інфекцій;
• використання одноразових масок у місцях великого скупчення людей;
• регулярне провітрювання приміщень та вологе прибирання;
• зміцнення імунітету – збалансоване харчування, регулярні фізичні навантаження, загартовування;
• своєчасне лікування хронічних захворювань, які можуть ослабити імунітет;
• ізоляція хворих на скарлатину – дорослі з підозрою на скарлатину повинні залишатися вдома до повного одужання.

Особливу увагу профілактиці скарлатини слід приділяти людям, які працюють у дитячих колективах – вихователям, вчителям, медичним працівникам. Ці категорії населення мають більш високий ризик зараження, оскільки часто контактують з дітьми, серед яких скарлатина поширена найбільше. При появі перших ознак захворювання таким працівникам слід негайно звернутися до лікаря та утриматися від відвідування роботи до повного одужання.

Вакцини проти скарлатини не існує, оскільки захворювання викликається бактерією, а не вірусом. Однак після перенесеної скарлатини формується стійкий імунітет, тому повторні випадки захворювання трапляються рідко. Для профілактики ускладнень після контакту з хворим на скарлатину може бути призначена екстрена профілактика антибіотиками. Така профілактика показана людям з ослабленим імунітетом, вагітним жінкам та особам, які мають хронічні захворювання серця або нирок.

Цікавий факт: скарлатина була одним з перших захворювань, для лікування якого застосували антибіотики. У 1940-х роках пеніцилін став революційним відкриттям у боротьбі зі стрептококовими інфекціями, значно знизивши смертність від скарлатини та її ускладнень.

Скарлатина у дорослих хоча й трапляється рідше, ніж у дітей, але часто протікає важче і супроводжується серйозними ускладненнями. Своєчасна діагностика та правильне лікування дозволяють уникнути негативних наслідків і швидко повернутися до звичного життя. Важливо пам’ятати, що антибіотикотерапія повинна проводитися повним курсом, навіть якщо симптоми захворювання зникли раніше. Після перенесеної скарлатини рекомендується спостереження у лікаря протягом кількох місяців для своєчасного виявлення можливих ускладнень. Профілактика скарлатини полягає в дотриманні правил особистої гігієни, униканні контакту з хворими та зміцненні імунітету. Особливу увагу своєму здоров’ю слід приділяти людям з групи ризику – вагітним жінкам, особам похилого віку та людям з хронічними захворюваннями.